Читателей на странице:
Яка ця краса незбагненна
На березі річки Десна!
Природа її так натхненна,
А зелень дерев так рясна.
Надвечір, де сонце сідає,
У дзеркалі, що на воді,
Нам небо красу сповідає,
І ми завмираєм тоді.
Не чути ні вітру, ні гаму,
Затихло усе навкруги.
Там тиша природного храму
Малює Десни береги.
А сонечко пензликом пише,
Довершує дивний пейзаж,
І запахом веснонька дише,
Чекає побачень тих пляж.
Пташки навесні так радіють,
Співають на всі голоси,
А верби водичці радіють,
Полощуться в дивній красі.
Прекрасно і лірично!
Дякую Леоне!
Дякую. Це особливі почуття, що викладені у цьому вірші.
Світланочко, як гарно!
Я люблю зачаровану Десну,
Що письменник її оспівав.
Неймовірну красу чудесну
Довженко навіки у прозі закарбував.
Щиро дякую. А мы це робимо в поэтичных рядках.