Марево милого личка

Leon Clerk

Читателей на странице:


Вітер у полі гуляє,
Креше об камінь косу.
Згадує коси біляві,
Ту ненаглядну красу.
Куриться зігнута люлька,
Сум козарлюгу січе.
Дівчину гарну він любить,
Що не відвести очей.
Небо блакитне голубить
Думу оту звіддаля.
Серце зажурене струпне,
Наче ріллею земля.
Шаблю не класти до піхов,
Як незакінчений бій.
Сонце за обрій забігло,
Швидко однак не стемній.
Не замінити кохання
Світлом яскравих зірок.
Тишею ніччю зриватись,
На поготові курок.
Хочеться взяти бандуру,
Вилити серце в піснях.
Стримує душу зажура,
Кінь у степи поскакав.
Марево милого личка
Снить уві сні й наяву.
Голос знайомої кличе,
Щоб пережити війну.

© Leon Clerk


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

4 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Алексей Петруня
Премиум-автор
12.05.2020 12:22 пп

Дуже лірично та симпатично

Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
12.05.2020 9:00 пп

Україна — земля козацька, а ми нащадки славних козаків. Оберігати рідну землю і кохати — це їх призначення споконвіків.