Читателей на странице:
Ніби звичайна, а ніби містичка,
Містом пройтися дощами босоніж.
Мало кохати, багато помститься,
Дощ перейде, буде ясно від сонця.
Кава парує, на двох філіжанка,
І поцілунок двоїться у присмерк.
Добре у затінку де б полежати,
Дощ по бруківці нежданно заприскне.
Мрії такі ще кошлаті присняться,
Не самостійні, але однозначно
Вплинути можуть коханим признанням.
Спробуй, а нумо, знайти де заначка.
Кава парує, на двох філіжанка,
І поцілунок двоїться у присмерк.
Добре у затінку де б полежати,
Дощ по бруківці нежданно заприскне.
Дуже красиво! Про філіжанку, про поцілунок, про те кохання, що дарує радість, про почуття, що править свтом
Дякую.
Леоне, Ви ж знаєте, що в коханні є якась магія або ж навіть містика… Написали про загадкове, таємниче, але головне, щоб знайшли заначку….
Якось так, дякую.