Кохання лунко як нагряне

Читателей на странице:

368

Кохання лунко як нагряне,
Шалено в гомін забринить,
На щоках вибіжить багрянець,
В очах залебедить блакить.
У почуття є для любові
Затишне місце двох сердець,
Коли у паростках зелових
Рожевим пуп’янком торкнешся.
Від здивування ахнеш різко,
Леліти схочеться красу.
Росою пелюстки обприскав,
Попадеш під снагу рясну.
Неначе сонячне проміння
Зігріє ніжно твою стать.
На усмішку сум перемінить,
У луках як туман розстав.
Нехай зорею темінь пестить
І струмом ще й вдаряє грім.
Падіння в плюскіт сприйме бездна,
Кометою не догорів.
Яскравим спалахом обнявши,
До тремкіту під вітерцем,
Ти випурхнеш з гнізда, мов пташка,
Крізь отвір в небо навпростець.
І знову буде ніч і ранок,
Життю дбайливо догоджа,
Щоб почуватися кохано,
Змирились тіло і душа.