Конкурс "Всемирный день поэзии"
Читателей на странице:
Людське життя – це ніби бездна,
В якій вирують почуття.
Де всі, здавалось, наче друзі,
Але у кожного своє буття.
Життя – це ніби дуже довго
І все ми встигнемо зробить,
Та варто нам лиш зупинитись
Уже прогавиться та мить.
Та мить, коли ми можем більше,
Коли ми можем щось змінить.
І ось, здавалось, біля цілі,
А важіль внутрішній стоїть.
Стоїть, немов би непорушний
Та не дає сигналу: «Дій».
І в наших почуттях бездушних
Поникло безліч тих надій.
Надій на кращу нашу долю,
На те щасливе майбуття,
Проте в людському недовір’ї
Не залишається чуття.
Ми всі так звикли вибачатись,
Але не звикли вибачать.
На жаль, в житті буває важко
Людські думки розпізнавать.
Нам треба вміти більше жити
І відчувати смак життя.
Адже щасливим бути краще,
Ніж плинути у небуття.
Люди! Не бійтеся ви жити:
Любити, думати, творити,
Бо зникне все в одну лиш мить,
А нам ще з вами жить та й жить!
© Виктория Бурковец
© Конкурс "Всемирный день поэзии"
Щиро дякую Вікторія! Життя то радість, коли його п’єш смакуючи, відчуваючи присмак і відтінки, кожного дня.
Дійсно, життя — це велика цінність. І ми маємо насолоджуватись кожним прожитим днем.
Чудовий вірш, глибока філософія для такої юної душі. Бажаю творчих злетів, перемог та активної творчої позиції!
Дуже дякую, мені приємно читати такі щирі та гарні відгуки.
Дуже гарні, глибокі слова! Спасибі вам!
І нехай щастить у конкурсі!
Любіть життя! Вам з ним ще жити й жити!