Читателей на странице:
НадихАтися… НадИхатися небом,
Увібрати серцем всю осінню суть –
Не судилося те кожному, мабуть,
Але спробувати… спробувати треба!
Розчинятися, вінчатися з дощем,
Хай вінцем сьогодні буде парасоля,
А розхристана, скуйовджена тополя
Гіркотою нині витравить той щем!
Заблукати в лабіринті павутин,
Переляканим метеликом тремтіти,
Та зректися остогидлої орбіти,
Вириваючи непроханий полин!
Проводжати всі зажурені ключі,
Що замкнули наш казковий літній вечір.
Листя падає монетами на плечі –
Жебракам віддай та тільки не лічи!
Спокушатися тим яблучним гріхом
До такої вже неситої оскоми,
Ніби снігу – повну пригорщу за комір,
А тоді – дбайливо вкрили кожухом…
НадихАтися, надИхатися небом,
Павутинками, калюжами, вікном,
За яким чи то життя, чи то кіно…
Не ховатися, а розібратись треба!
Спасибі за гарні слова! Успіхів вам у конкурсі!
І Вам дякую за добро, яке випромінюють Ваші очі та світло, що дарують рядки Ваших віршів! 🙂
Щиро дякую,Оксана))
???і Вам!