Татьяна Волошина

Lecteurs de la page:



Пахне ладаном осінь гаряча.

Розливає у келихи щем.

Я не плачу, не плачу, не плачу –

То мене покропило дощем.

Небо – чале. Обвалиться, наче.

Щось шепоче крізь шибку мені.

Я не плачу, не плачу, не плачу –

Прикидаюсь, що очі сумні.

Вітровій запальний, нетерплячий,

Обціловує віття беріз.

Я не  плачу, не плачу, не плачу –

То лоскоче кришталики бриз.

Пахне ладаном осінь. Це значить,

Жовтий Князь осідлав  стригуна.

Я  не плачу, не плачу, не плачу –

Листопад то мене обійняв.

© Татьяна Волошина

ID Премиум-автора: PA2042538

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (7 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Loading... Реклама

    Татьяна Волошина

    ID Премиум-автора: PA2042538

    6 commentaires

    Анжела Чеxова · 04.11.2019 à 9:02

    Таня, очень красиво, очень… Певуче, нежно.. И этот особенный наш “ч” как будто заставляет окружающиx побыть в тишине и подумать о своем. Лексический ряд просто прекрасен.. Та що казати – щира украiночка! Спасибо, Таня!

    Владимир · 04.11.2019 à 3:32

    Чудови вiрши!

      Татьяна Волошина · 05.11.2019 à 9:24

      Дякую сердечно, Володимире!

    діма · 05.11.2019 à 5:46

    титяна вікторівн чудовий вірш

      Татьяна Волошина · 06.11.2019 à 8:54

      СПАСИБІ, ДІМА!

    Laisser un commentaire

    Votre adresse de messagerie ne sera pas publiée. Les champs obligatoires sont indiqués avec *